❌ ЄСПЛ відхилив скарги проти України, які готували російські адвокати в інтересах мешканців тимчасово окупованих територій
Європейський суд з прав людини визнав неприйнятними чотири заяви, подані у 2015–2020 роках мешканцями тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
📝 Суть справ
▪️ Донецьк (2015, 2020 рр.) — скарги на руйнування квартир та будинків через обстріли.
▪️ Горлівка (2015, 2018 рр.) — пошкодження житла після обстрілів.
▪️ Золоте-5, Луганщина (2019 р.) — поранення доньки заявника та пошкодження квартири.
⚠️ В усіх заявах заявники стверджували, що обстріли здійснили ніби-то Збройні сили України.
Інтереси заявників представляли російські адвокати з фірми «Клішин і партнери», яку журналісти «Схем» пов’язували з Мін’юстом РФ.
⚖️ Висновок Суду
ЄСПЛ наголосив, що:
- жоден заявник не звертався до українських судів чи прокуратури;
- посилання на «небезпеку поїздок», «страх радикалів» чи «неефективність» українських органів не були підкріплені доказами;
- навіть в умовах війни діє базове правило: спочатку потрібно використати національні механізми захисту, і лише потім звертатися до Страсбурга (ст. 35 Конвенції).
Таким чином, усі скарги відхилені як неприйнятні.
🔍 Чому це важливо?
ЄСПЛ підтвердив: він не є судом першої інстанції, а лише розглядає справи після національних судів.
В Україні діють спеціальні підрозділи прокуратури, передбачено процедури заочного розслідування, можливості фіксування руйнувань і поранень.
Адвокати з росії свідомо проігнорували ці механізми, подаючи скарги напряму в Страсбург.
🚨Контекст:
🔻 Близько 98% скарг у ЄСПЛ проти України, пов’язаних із воєнними діями на території Донбасу, подані саме російськими юристами або адвокатами з окупованих територій.
🔻 Ймовірна мета такої кампанії: дискредитація України у статистиці Суду та гальмування роботи ЄСПЛ через масові необґрунтовані заяви.
🔻 Водночас, справжні постраждалі можуть втратити шанс на справедливий суд, якщо їхні заяви загубляться серед навмисно «заспамлених» скарг.
📌 Детальніше: рішення ЄСПЛ у справі Ryashentseva and Others v. Ukraine, no. 54680/15