АНАЛІЗ ДНК ЧИ ПОКАЗАННЯ ПОТЕРПІЛИХ? ЯКЩО ПРАВООХОРОНЦІ ПОМИЛИЛИСЬ В ОЦІНЦІ ДОКАЗІВ

Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Але у тому разі, коли докази суперечать один одному, чому надавати перевагу? І якими мають бути наслідки у разі помилкової оцінки?

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Білал Акілдіз проти Туреччини» (№ 36897/07) інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

У листопаді 2002 року Білала Акілдіза було заарештовано, оскільки він був схожий на фоторобот передбачуваного винуватця в сексуальному насильстві. І хоча аналіз ДНК не підтвердив його причетність до злочинів, двоє потерпілих указали на нього, як на нападника. У зв’язку із цим Б.Акілдіз набув статусу підозрюваного.

Невдовзі він був виправданий, оскільки під час судового розгляду жертви відкликали свої заяви.

У підсумку він провів 27 днів за гратами. Це стало предметом скарги, за результатами розгляду якої було вирішено не ініціювати кримінальне провадження. Але після подання позову суд присяжних присудив 4443 турецькі ліри компенсації за несправедливе позбавлення волі. Також чоловіку компенсували 80 тис. турецьких лір через порушення конфіденційності під час розслідування проти нього.

Тим не менше, Б.Акілдіз  звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 5 (право на свободу та безпеку) він скаржився на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, а також на порушення під час його арешту та процедури впізнання.

Суд у Страсбурзі констатував відсутність порушення статті 5§1.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Білал Акілдіз проти Туреччини» (№ 36897/07) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: ECHR: Ukrainian Aspect

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *