КОЛИ ЗАТРИМАННЯ ПЕРЕДБАЧУВАНОГО ЗЛОЧИНЦЯ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЛЕТАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ

Неодноразові відмови у порушенні кримінальної справи щодо тверджень про незаконне застосування сили представниками держави, рівносильні нездатності провести ефективне розслідування.

Такий висновок зробив ЄСПЛ у справі «Хаяурі та інші проти Росії» (заява №33862/17 та 2 інших) за скаргами близьких родичів молодих людей, убитих співробітниками ФСБ в університетському містечку у 2012 році.

Обставини трагедії

Магомед Хаяурі та Іслам Тачієв були студентами московських університетів, а Артур Карсамаулі працював у Москві. У липні 2012 року всі вони повернулися до Інгушетії, щоб відвідати своїх родичів на літні канікули. Увечері 28 липня 2012 р. троє молодих людей сиділи на лавці університетського містечка Інгуського державного університету, чекаючи на службу в мечеті. Близько 22 години кілька співробітників ФСБ відкрили по них вогонь, внаслідок чого вони померли.

Незабаром після стрілянини було оглянуто місце злочину, де було виявлено пістолет поруч із правою рукою однієї з жертв. 29 липня 2012 р. слідчий комітет району порушив кримінальну справу стосовно Магомеда Хаяурі, Артура Карсамаулі та Іслама Тачієва відповідно до ст. 222 «Незаконне зберігання вогнепальної зброї» та 317 «Зазіхання на життя співробітника правоохоронного органу» КК. Згодом розслідування цієї кримінальної справи припинялося як мінімум сім разів через смерть підозрюваних.

Наступного дня після пригоди слідчі оглянули місце злочину та вилучили два автомати Калашнікова, три пістолети, а також кілька куль і патронів. Пізніше адвокат родичів убитих, які наполягали, що тим підкинули зброю вже після стрілянини, звернувся до слідчих із проханням призначити експертизу автоматів щодо наявності на них відбитків пальців загиблих, проте йому було відмовлено.

Російська влада стверджувала, що застосування сили співробітниками спецслужб проти трьох молодих людей було виправданим. Слідчі допитали заступника голови ФСБ Республіки Інгушетія, співробітника В., який також заявив, що захід, проведений співробітниками ФСБ, був обґрунтованим і був ударом у відповідь на дії молодих людей, які перші відкрили вогонь.

Було допитано і батьків загиблих, які стверджували, що їхні сини не брали участь у незаконних збройних формуваннях, не сповідували радикального ісламу та не мали ні вогнепальної зброї, ні боєприпасів. Вони пояснили: їхні сини жили у Москві, зрідка поверталися до Інгушетії на канікули. Також слідчі допитали десять студентів, які навчалися з Ісламом Тачієвим та Магомедом Хаяурі в Москві, які охарактеризували загиблих позитивно та заявили, що, наскільки їм відомо, жоден з молодих людей не був критичний до влади і не дотримувався радикальних поглядів.

У листопаді 2012 р. бюро судмедекспертизи дійшло висновку, що пістолети, зібрані з місця злочину, не містять біологічних матеріалів, які належать загиблим молодим людям. Тоді ж адвокат родичів убитих звернувся до слідчих із проханням надати йому доступ до матеріалів кримінальної справи, оскільки він представляв інтереси родичів загиблих хлопців, проте на цей запит не було жодної відповіді.

У грудні 2012 р. слідчі допитали керівника спецоперації, підполковника Б. Він заявив, що, згідно з оперативною інформацією, отриманою 28 липня 2012 р., якийсь громадянин М., який перебував у розшуку, планував зустріч з іншими членами незаконних збройних формувань. Зустріч мала відбутися в університетському містечку. До цього ФСБ не мала інформації про причетність Магомеда Хаяурі, Артура Карсамаулі та Ісламу Тачієва до незаконних збройних формувань.

Підполковник Б. пояснив, що група співробітників ФСБ під його командуванням прибула до університетського містечка увечері в зазначений день і чекала у засідці. Незабаром після цього вони бачили, як Магомед Хаяурі, Артур Карсамаулі та Іслам Тачієв прибули туди у легкому літньому одязі. Громадянин М. пізніше підійшов до них. Він ніс сумку з чимось важким. Коли співробітники спецслужб спробували заарештувати їх, троє молодих людей витягли з сумки вогнепальну зброю і відкрили вогонь, а М. втік. Тоді, як зазначив Б., співробітникам ФСБ довелося відкрити вогонь у відповідь, у них не було можливості затримати їх іншим способом. Показання офіцера А. були аналогічні свідченням, даним його командиром Б.

Спроби порушити кримінальну справу стосовно співробітників спецслужб

Адвокат, який представляє інтереси родичів загиблих, неодноразово клопотав про порушення кримінальної справи стосовно співробітників ФСБ, вказуючи на те, що Магомед Хаяурі, Артур Карсамаулі та Іслам Тачієв не мали жодного відношення до незаконних збройних формувань, що вони були обстріляні в упор і вбиті. Персонал ФСБ пізніше підклав вогнепальну зброю на місці злочину. Дані клопотання було відхилено. Заявники подали низку скарг до різних державних органів, включаючи військових слідчих, з проханням розслідувати смерть їхніх близьких.

У листопаді 2012 р. через подання чергової скарги заявниками військові слідчі допитали нічного сторожа університету І.Б. як свідка. Він пояснив, що вони з колегою почули хлопки і хотіли вибігти, проте їх зупинив співробітник правоохоронних органів, наставляючи на них пістолет, офіцер відмовився їх пропустити. Так, І.Б. та його колега провели три години поряд з офіцером, а коли вони залишали територію університету, то бачили на землі тіла трьох молодих людей, які були у футболках та іншому цивільному одязі, поряд із тілами не було вогнепальної зброї. Незважаючи на дані свідчення, військові слідчі знову відмовили у порушенні кримінальної справи.

27 червня 2018 р. військові слідчі видали тринадцяту відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину у діях співробітників ФСБ.

Європейський Суд визнав порушення Конвенції

Звертаючись до Європейського Суду з прав людини, заявники скаржилися на те, що представники держави вбили їхніх родичів і що влада не провела ефективного розслідування цієї справи, порушуючи ст. 2 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що закріплює те, що право кожного на життя охороняється законом.

У запереченнях на скарги Уряд РФ вказав, посилаючись на рішення Нальчикського гарнізонного військового суду, що скарги мають бути визнані неприйнятними через недотримання шестимісячного терміну звернення до Європейського Суду. Заявники стверджували, що вони дотримувалися шестимісячного терміну. Вони пояснили, що звернулися до ЄСПЛ, як тільки зрозуміли, що національна влада не здійснить ефективне розслідування такого серйозного злочину.

Після вивчення матеріалів справи ЄСПЛ вказав, що рішення Нальчикського гарнізонного військового суду, на яке уряд посилається як на шестимісячний термін на звернення зі скаргами, не було остаточним. Воно мало суто процесуальний характер і вказувало, що оскаржувана відмова у порушенні кримінальної справи вже скасована керівництвом слідчого органу. Таким чином, рішення, на яке посилається Уряд РФ, не може бути остаточним внутрішнім рішенням, здатним призвести до закінчення терміну, пояснив Суд.

Європейський Суд зазначив, що протягом кількох років, що пройшли між подією та моментом подання скарг, заявники постійно демонстрували активну позицію щодо влади і явно очікували від них ефективного розслідування такого серйозного інциденту. За таких обставин ЄСПЛ вважає, що скарга не може бути відхилена як подана із запізненням, і відхиляє заперечення влади РФ. Суд зазначив, що ця скарга не є явно необґрунтованою за змістом п. 3 (а) та 4 ст. 35 Конвенції.

Європейський Суд зазначив, що загальні принципи щодо процесуальних вимог у справах щодо застосування смертоносної сили представниками держави коротко викладені в рішеннях у справі «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства» від 30 березня 2016 р. та справі «Далаків проти Росії» від 16 лютого 2016 р. Суд роз’яснив, що влада зобов’язана порушити кримінальну справу та провести повноцінне кримінальне розслідування, в ході якого може бути проведений весь спектр слідчих дій, як зазначено в КПК.

Дослідивши подані документи, Суд зауважив, що жодного кримінального розслідування, крім дослідчої перевірки, за фактом смерті Магомеда Хаяурі, Іслама Тачієва та Артура Карсамаулі не проводилося. У зв’язку з цим ЄСПЛ зазначив, що необхідно оцінити обставини їхнього вбивства на підставі документів, поданих у рамках кримінальної справи та дослідчої перевірки, внаслідок якої було прийнято кілька рішень про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом їхньої смерті.

Суд звернув увагу, що інформація, зібрана слідчими, містила чіткі вказівки на суперечливі докази та версії обставин смерті молодих людей, що мало спонукати владу розпочати повномасштабне розслідування з цього приводу. Однак, незважаючи на наявні докази та постійні скарги заявників на те, що фактичні обставини вбивства їхніх родичів суперечать офіційній версії, влада відмовилася повноцінно розслідувати справу, зазначив ЄСПЛ.

Суд наголосив, що в ході розслідування не було допитано ні всіх місцевих жителів, які були свідками інциденту, ні всіх співробітників ФСБ, які брали участь у спецоперації або згодом прибули на місце злочину і могли б прояснити обставини смерті загиблих людей. Також не проводилося жодної очної ставки між співробітниками ФСБ та свідками з приводу передбачуваної відсутності використання гучномовців для попередження молодих людей перед стріляниною та можливого підкидання вогнепальної зброї поруч із їхніми тілами.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що неодноразові відмови у порушенні кримінальної справи щодо достовірних тверджень заявників про незаконне застосування сили представниками держави, про які влада була негайно повідомлена, рівносильні нездатності провести ефективне розслідування, як того вимагає закон, отже, мало місце порушення ст. 2 Конвенції у її процесуальній частині.

Суд зважив на те, що спецоперація не була спонтанною, оскільки співробітники ФСБ влаштували засідку для осіб, підозрюваних у приналежності до незаконних збройних формувань, офіцери були добре екіпіровані і збиралися заарештувати підозрюваних. Однак, як зазначив Суд у поданих документах, немає нічого, що дозволяло б припустити, що на етапі планування операції була приділена серйозна увага можливості того, що підозрювані намагатимуться чинити опір арешту або намагатимуться втекти.

«Крім того, подані документи не містять вказівок на командування офіцерів під час спецоперації, їхнє фізичне місцезнаходження під час подій чи будь-яких вказівок. Немає інформації про такі елементарні факти, як: хто брав участь у вивченні місцевості, керував військовою технікою або вичікував у засідці. Крім того, зі свідчень причетних до інциденту співробітників ФСБ неясно, скільки офіцерів брало участь у спецоперації, хто саме вів вогонь у відповідь і чиїми кулями були застрелені молоді люди», – зазначено в постанові.

Враховуючи численні вогнепальні поранення на тілах загиблих, подані документи не показують, на думку Суду, що офіцери намагалися вжити будь-яких заходів, щоб уникнути застосування такої інтенсивної стрілянини з високим ризиком смерті для трьох молодих людей. Зважаючи на ці факти, Суд вважає, що не було доведено, що застосування сили, яка призвела до смерті молодих людей, була абсолютно необхідна, як того вимагає ст. 2 Конвенції. Суд зробив висновок про те, що мало місце порушення матеріально-правової частини ст. 2 Конвенції. У зв’язку з цим ЄСПЛ ухвалив виплатити компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 тис. євро кожному із трьох заявників, а також компенсацію судових витрат по 850 євро кожному.

Анжела АРСТАНОВА, АГ

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Хаяурі та інші проти Росії» (заява №33862/17 та 2 інших)  у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С.Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: ECHR: Ukrainian Aspect

Связаться с нами:
Сайт организации: https://www.evrosud.org/
Сергей Рыбий: http://rybiy.com/
Телефон: +380664227177
Facebook: https://www.facebook.com/EuropeanHumanRightsOrganization/
E-mail: g.p.u.dnepr@gmail.com
Instagram: https://instagram.com/european_court_of_human_rights?igshid=p9hve5csfuck