ПОТРЕБИ МЕДИЦИНИ ЧИ РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕКОНАННЯ: ЧИЇ ІНТЕРЕСИ ВАЖЛИВІШІ?

З одного боку, держава повинна поважати релігійні переконання особи, в тому числі, в аспекті поховання у недоторканності тіла померлої людини. З іншого, існує наукова потреба розтину, коли йдеться про забезпечення здоров’я суспільства. Чому віддати перевагу?

Відповідь на це питання шукав Європейський суд з прав людини у справі «Полат проти Австрії» (заява № 12886/16) повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect»

У мусульманки народилася недоношена дитина, яка через два дні померла. В неї було діагностоване рідкісне захворювання. Тож лікарі вирішили, що для уточнення діагнозу було необхідно провести розтин.

Але подружжя відмовилося від цього, пояснивши тим, що хочуть поховати дитину відповідно до мусульманських обрядів, які вимагали, щоб тіло залишалося максимально неушкодженим.

Незважаючи на їх заперечення було проведено патологоанатомічне дослідження та видалено практично всі внутрішні органи дитини.

Про реальні масштаби втручання у тіло мати дізналася лише під час поховання, яке довелося скасувати. Жінка ініціювала цивільне провадження про відшкодування збитків, але безуспішно.

Тоді жінка звернулася до Європейського суду з прав людини.

Оцінюючи ситуацію проведення розтину дитини попри заперечення матері в контексті ст. ст. 8, 9 Конвенції, у Страсбурзі зважили на те, що національне законодавство не надавало органам влади права проводити розтин в кожному випадку. Втім, перевага була на боці інтересів науки та здоров’я людей над релігійними чи будь-якими іншими переконаннями особи, тим більше, коли йшлося про діагностично неоднозначну справу.

У зв’язку із цим уряд наполягав на важливості подібних патолого-анатомічних досліджень для розвитку сучасної медицини, а також на тривалу та ретельно збережену традицію закону про розтин в Австрії, який сприймався як невід’ємна частина конституційного законодавства.

Таким чином, законна мета охорони здоров’я інших людей шляхом проведення патолого-анатомічних досліджень мала особливе значення та вагу у цій справі.

З урахуванням доказів, зібраних під час національного провадження, відповідно до висновків національних судів Суд переконався в тому, що юридична вимога існування наукового інтересу у проведенні розтину була виконана. Незважаючи на це, національне законодавство залишало певні межі розсуду лікарям щодо вирішення питання необхідності проведення посмертне обстеження в будь-якому конкретному випадку, а також щодо обсягу необхідного втручання.

Проте, зважив ЄСПЛ, причини заявниці для заперечення розтину не були враховані персоналом лікарні. Також під час прийняття рішення в її позові про відшкодування збитків апеляційний суд не оцінив важливість наукового інтересу в розтині щодо особливих приватних інтересів в тому, щоб тіло дитини було «максимально неушкодженим» для поховання.

І, незважаючи на широкі межі розсуду, надані національним органам влади, у цій справі вони не встановили справедливий баланс між конкуруючими інтересами, які розглядаються.

Тож в даному випадку мало місце порушення конвенційних гарантій.

Також ЄСПЛ встановив факт порушення ст. 8 Конвенції через нерозкриття лікарнею інформації стосовно розтину. Працівники лікарні спочатку взагалі заперечували видалення будь-яких органів, тож у такій поведінці явно не вистачало старанності та розсудливості, які вимагала ситуація.

З одного боку, держава повинна поважати релігійні переконання особи, в тому числі, в аспекті поховання у недоторканності тіла померлої людини. З іншого, існує наукова потреба розтину, коли йдеться про забезпечення здоров’я суспільства. Чому віддати перевагу?

Відповідь на це питання шукав Європейський суд з прав людини у справі «Полат проти Австрії» (заява № 12886/16) повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect»

У мусульманки народилася недоношена дитина, яка через два дні померла. В неї було діагностоване рідкісне захворювання. Тож лікарі вирішили, що для уточнення діагнозу було необхідно провести розтин.

Але подружжя відмовилося від цього, пояснивши тим, що хочуть поховати дитину відповідно до мусульманських обрядів, які вимагали, щоб тіло залишалося максимально неушкодженим.

Незважаючи на їх заперечення було проведено патологоанатомічне дослідження та видалено практично всі внутрішні органи дитини.

Про реальні масштаби втручання у тіло мати дізналася лише під час поховання, яке довелося скасувати. Жінка ініціювала цивільне провадження про відшкодування збитків, але безуспішно.

Тоді жінка звернулася до Європейського суду з прав людини.

Оцінюючи ситуацію проведення розтину дитини попри заперечення матері в контексті ст. ст. 8, 9 Конвенції, у Страсбурзі зважили на те, що національне законодавство не надавало органам влади права проводити розтин в кожному випадку. Втім, перевага була на боці інтересів науки та здоров’я людей над релігійними чи будь-якими іншими переконаннями особи, тим більше, коли йшлося про діагностично неоднозначну справу.

У зв’язку із цим уряд наполягав на важливості подібних патолого-анатомічних досліджень для розвитку сучасної медицини, а також на тривалу та ретельно збережену традицію закону про розтин в Австрії, який сприймався як невід’ємна частина конституційного законодавства.

Таким чином, законна мета охорони здоров’я інших людей шляхом проведення патолого-анатомічних досліджень мала особливе значення та вагу у цій справі.

З урахуванням доказів, зібраних під час національного провадження, відповідно до висновків національних судів Суд переконався в тому, що юридична вимога існування наукового інтересу у проведенні розтину була виконана. Незважаючи на це, національне законодавство залишало певні межі розсуду лікарям щодо вирішення питання необхідності проведення посмертне обстеження в будь-якому конкретному випадку, а також щодо обсягу необхідного втручання.

Проте, зважив ЄСПЛ, причини заявниці для заперечення розтину не були враховані персоналом лікарні. Також під час прийняття рішення в її позові про відшкодування збитків апеляційний суд не оцінив важливість наукового інтересу в розтині щодо особливих приватних інтересів в тому, щоб тіло дитини було «максимально неушкодженим» для поховання.

І, незважаючи на широкі межі розсуду, надані національним органам влади, у цій справі вони не встановили справедливий баланс між конкуруючими інтересами, які розглядаються.

Тож в даному випадку мало місце порушення конвенційних гарантій.

Також ЄСПЛ встановив факт порушення ст. 8 Конвенції через нерозкриття лікарнею інформації стосовно розтину. Працівники лікарні спочатку взагалі заперечували видалення будь-яких органів, тож у такій поведінці явно не вистачало старанності та розсудливості, які вимагала ситуація.

Джерело: ECHR: Ukrainian Aspect

Связаться с нами:
Сайт организации: https://www.evrosud.org/
Сергей Рыбий: http://rybiy.com/
Телефон: +380664227177
Facebook: https://www.facebook.com/EuropeanHumanRightsOrganization/
E-mail: g.p.u.dnepr@gmail.com
Instagram: https://instagram.com/european_court_of_human_rights?igshid=p9hve5csfuck